Вступ

         З дуже-дуже давніх часів рушник в Україні був у великій пошані.

         Він супроводжував кожну нашу родину тисячоліттями і живе в ній сьогодні. Його місія надзвичайно важлива – він береже мир, спокій, здоров’я кожного члена сім’ї від народження і до останнього подиху.

         Перші рушники мали культово-магічне значення, тобто були оберегами.

         Це первісне значення збереглося і понині, хоча багатьма людьми ця функція не усвідомлюється. Сільські жителі тут свідомі більше: у кожній хаті рушники прикрашають ікони, окремі портрети, а то й усі стіни. Як оберіг, рушник сьогодні обов’язковий на весіллі. Щоб шлюб був міцним, молодятам пов’язують руки, вони стають на нього. На рушникові пишається весільний коровай, благословляють батьки дітей іконами в рушнику. Вінчання у церкві теж неможливе без цього оберегу.

         Людину проводжають в останню дорогу теж рушниками. Ними перев’язують хрест, опускають труну. На багатьох могилах хрести перев’язані рушниками. Коли вони псуються під дощем і снігом, їх замінюють новими.

         І донині багато матерів, проводжаючи синів далеко від дому, кладуть їм рушники-обереги, щоб світлою була дорога, щоб не забував домівки, щоб був здоровим і сильним.

         Мабуть, у всьому декоративному мистецтві немає іншої такої речі, яка концентрувала б у собі так багато різноманітних значень. На рушниках знайшли відображення орнаменти, пов’язані з образами добра, краси, захисту від усього злого на землі.

         Не перевівся звичай прикрашати хату рушником в українських селах. У нас на Чернігівщині він розвивається і сьогодні. Поряд з материнськими, а то й бабусиними рушниками можна зустріти роботу цілком сучасну із давніми і знайомими в нашому краї орнаментами і мотивами.

         За видимою для всіх красою ховається відомий для знавців символізм орнаментів, в яких зашифровано знання про життя, людей, зв’язок людини зі своїм давнім родом (джерело 1 с.123).